Parlare Italiano

Категорія: grammatica

  • Означений артикль

    Ще до нашої ери римські мовознавці вивели артикль з частин мови, що є великим внеском у граматичну теорію.

    Артикль служить для підкреслення роду та числа іменника, до якого він належить. Відповідно, саме від іменника залежить його форма.

    Означений артикль іменника в однині:

    IL – перед іменником чоловічого роду, що починається на приголосну (IL LIBRO, IL SOLE).

    L’ – перед іменником чоловічого роду, що починається на голосну (L’AMICO, L’ALBERO).

    LO – перед іменником чоловічого роду, що починається на:

    – S + приголосну (LO STUDENTE, LO SPORT)

    – Z, PN, PS, GN, X, Y (LO ZOO, LO ZIO, LO YOGURT).

    LA – перед іменником жіночого роду, що починається на приголосну (LA SERA, LA TAVOLA)

    L’ – перед іменником жіночого роду, що починається на голосну (L’AMICA, L’ARANCIA)

  • Артикль

    Перед назвами днів тижня, якщо мова іде про одноразову дію означений артикль не вживається!

    Martedi sono andata al cinema – у вівторок я ходила в кіно.🎥

    Sabbato andiamo in montagna – в суботу їдемо в гори.🗻

    Якщо поставити означений артикль, тоді речення буде означати дію, що повторюється:

    Il martedi andavo al cinema – щовівторка я ходила в кіно.🍿

    Il sabbato andiamo in montagna – щосуботи ми їздимо в гори.🏔

  • ANDARE чи VENIRE?

    ANDARE – йти, їхати.

    VENIRE – приходити, приїзджати.

    Ці слова , у більшості випадків є неправильними, тому дивимося в табличку неправильних дієслів!!!👀

    Наче все просто, ці слова повністю відповідають своїм перекладом українській мові. Якщо ідемо кудись – andare. Якщо приходимо кудись – venire. Але, як завжди буде «але»…🤯🤌

    Розглянемо два випадки:

    VADO AL CINEMA – я іду в кіно, але не з людиною із якою я розмовляю.

    VENGO AL CINEMA – я іду в кіно з людиною із якою розмовляю.

  • Piacere

    В італійській мові існує таке поняття як verbi imporsonali (безособові дієслова). До таких дієслів належить дієслово piacere (подобатися).

    Дієслово piacere у теперешньому часі є неправильним:

    IO piaccio подобаюся

    TU piaci подобаєшся

    LUI/LEI piace подобається

    NOI piacciamo подобаємося

    VOI piacete подобаєтесь

    LORO piacciono подобаються

    Форма дієслова piacere залежить від числа додатку, тобто того, що саме нам подобається. Отже:

    Якщо подобаэться іменник в однині – вживаємо форму дієслова, що відповідає третій особі однини (lui/lei).

    MI PIACE LA PIZZA – мені подобається піца.

    GLI PIACE LA CUCINA ITALIANA – йому подобається італійська кухня.

    Якщо подобається іменник в множині – вживаємо форму дієслова, що відповідає третій особі множини (loro).

    CI PIACCIONO GLI SPAGETTI – нам подоються спагетті.

    TI PIACCIONO LE FRAGOLE – тобі подобаються полуниці.

    Якщо подобіється дія – вживаємо форму дієслова, що відповідає третій особі однини (lui/lei). Можна умовно замінити дію словом ЦЕ.

    MI PIACE BALLARE – мені подобається танцювати.

    LE PIACE CAMMINARE – їй подобається ходити (гуляти).

  • Прийменники

    Прийменники – це болюча тема для кожного іноземця, що вивчає італійську мову. 🤯🤌🤌🤌 Спробуємо розібратись …🧐

    Якщо речення відповідає на питання DOVE? (КУДИ? ДЕ?):

    – Із містами, маленькими островами та іменниками чолвічого роду вживаємо прийменник А.

    Наприклад:

    ABITO A ROMA

    VADO AL MARE

    – Із країнами, регіонами, великими островами, вулицями та іменниками жіночого роду вживаємо прийменник IN.

    Наприклад:

    I BAMBINI VANNO IN PIZZERIA.

    ANDIAMO IN ITALIA .

    – Якщо рух відбувається до особи, вживаємо прийменник DA.

    Наприклад:

    STASERA VIENI A CENA DA ME

    SAMATTINA VADO DAL PARUCCHIRE.

    – Якщо у реченні є слово PARTIRE та чітке місце призначення, вживаємо прийменник PER.

    Наприклад:

    OGGI PARTO PER ROMA.

    QUESTO TRENO PARTE PER MILANO.

    Щодо прийменників IN та А існують винятки.

  • Прийменник DA

    Прийменник DA – одна з його функцій це призначення предмету або дії. В українській мові відповідає (у цьому випадку) прийменникам для або щоб.

    Наприклад:

    IL BICCHIERE DA AQUA – СКЛЯНКА ДЛЯ ВОДИ,

    IL VESTITO DA SERA – ВЕЧІРНЯ СУКНЯ (сукня для вечора),

    LE SCARPE DA GINASTICA – КРОСІВКИ (взуття для гімнастики),

    LA CAMICIA DA NOTTE – НІЧНА СОРОЧКА (сорочка для ночі),

    IL LIBRO DA LEGGERE – КНИГА ДЛЯ ЧИТАННЯ.

  • Іменники, шо мають законченная -MA, -MMA

    Іменники, шо мають законченная -MA, -MMA – це, як привило, іменники чоловічого роду!

    Наприклад:

    PROBLEMA, DILEMMA,TRAUMA,DRAMMA, PANORAMA ,PIGIAMA і т.д.

    Тому:

    IL – артикль чоловічого роду перед проголосною літерою;

    PIGAMA – іменник чоловічого роду;

    AZZORRO – прикметник, що має закінчення чоловічого роду –о.

  • Яке місце означення щодо підмета в реченні

    Amico vecchio чи vecchio amico?

    Прикметники, що описують колір, національність та фізичні особливості( вік, форма, розмір, і т.д) – стоять після іменника.

    Тому :

    VECCHIO AMICO – СТАРИЙ ДРУГ (ДРУГ З ЯКИМ ДРУЖБА ТРИВАЄ ДОВГО, ЩЕ МОЖНА СКАЗАТИ ДАВНІЙ ДРУГ).

    Якщо поставити прикметник після іменника, то автоматично, він описує фізичну особливість, перекладом такого речення буде:

    AMICO VECCIO – ДРУГ СТАРИЙ (ОЗНАЧАЄ, ЩО ДРУГ ТОЙ СТАРИЙ ДІД).

    Ще один приклад:

    GRANDE SCRITTORE – ВЕЛИКИЙ ПИСЬМЕННИК (ВИДАТНИЙ ПИСЬМЕННИК)

    SCRITTORE DRANDE – ПИСЬМЕННИК ВЕЛИКИЙ ( ВЕЛИКИЙ ЗА РОЗМІРОМ, ЦЬОМУ ПИСЬМЕННИКУ ТРЕБА СХУДНУТИ).

  • Essere o non essere: questo è il dilemma…

    Бути чи не бути…

    Мова звичайно піде не про невизначеність Гамлета, а про заперечену форму.

    Чи існує в італійські мові чіткий порядок слів у реченні?

    Ні, не має! Можна сміливо перекладати речення з української на італійську. Головне щоб слова були пов’язані змістовим ланцюжком. Але завжди є «АЛЕ».

    Заперечна частинка NON (НЕ) ставиться перед дієсловом і ніде більше:

    NON ESSERE – НЕ БУТИ.

    NON VOGLIO – НЕ ХОЧУ.

    NON PUOI – НЕ МОЖЕШ.

    NON CAPISCO – НЕ РОЗУМІЮ.

    NON ANDARE – НЕ ЙДИ!

  • Інакше

    Часто натрапляю на таку тезу: « …..наче слова знаю, розумію співрозмовника, але висловити свою думку не виходить…Чому?!!!!»

    Спробую відповісти на це запитання.

    Отже, італійська мова – це мова романської групи, яка за своєю структурою є відмінною від структури нашої мови. Також, відрізняється від англійської до якої ми звикли ще зі школи.

    Окрім часів і відмінювання дієслів, італійська мова має ще й відмінності. Ось деякі з них:

    • В італійській мові ми маємо два роди іменника – чоловічій і жіночій. Натомість в українській мові їх три. Саме від роду та числа підмета залежить закінчення інших членів речення. Тому дуже важливо розібратись хто «дівчинка», а хто «хлопчик».
    • Артиклі, яких в нашій мові немає.
    • Ввічлива форма. У нас це друга особа множини – Ви. Натомість в італійській мові це третя особа однини Lei (Вона)
    • Окрема розмова і головний біль всіх хто вивчає італійську мову – це прийменники. Чому так складно? В українській мові, прийменники вказують на місце знаходження або напрямок руху. В італійській теж. Але ще однією їх функцією являється відмінювання іменників (родовий, давальний, орудний і т.д.)
    • Сталі вирази. До прикладу фраза «Andare a trovare» (andare – йти, trovare – знаходити). Але її перекладом буде «йти в гості»
    • Modo congiuntivo – спосіб для вираження своїх емоцій.