Часто натрапляю на таку тезу: « …..наче слова знаю, розумію співрозмовника, але висловити свою думку не виходить…Чому?!!!!»
Спробую відповісти на це запитання.
Отже, італійська мова – це мова романської групи, яка за своєю структурою є відмінною від структури нашої мови. Також, відрізняється від англійської до якої ми звикли ще зі школи.
Окрім часів і відмінювання дієслів, італійська мова має ще й відмінності. Ось деякі з них:
- В італійській мові ми маємо два роди іменника – чоловічій і жіночій. Натомість в українській мові їх три. Саме від роду та числа підмета залежить закінчення інших членів речення. Тому дуже важливо розібратись хто «дівчинка», а хто «хлопчик».
- Артиклі, яких в нашій мові немає.
- Ввічлива форма. У нас це друга особа множини – Ви. Натомість в італійській мові це третя особа однини Lei (Вона)
- Окрема розмова і головний біль всіх хто вивчає італійську мову – це прийменники. Чому так складно? В українській мові, прийменники вказують на місце знаходження або напрямок руху. В італійській теж. Але ще однією їх функцією являється відмінювання іменників (родовий, давальний, орудний і т.д.)
- Сталі вирази. До прикладу фраза «Andare a trovare» (andare – йти, trovare – знаходити). Але її перекладом буде «йти в гості»
- Modo congiuntivo – спосіб для вираження своїх емоцій.